С позволенья Аз и Буки,
Я давно живу в Фейсбуке.
Голова, лицо и руки
Сюда ходят, и глаза.
Остальное - отдыхает,
Ноги весело шагают,
Когда сердце твердо знает,
Что в Фейсбуке есть друзья!
Даже лежа на диване
Можно быть в любой компаньи,
На тарелочке все знанья
Тут тебе преподнесут.
Да, бывают и пираньи,
Они есть в любой компаньи,
Только вовсе не пираньи
Тут определяют суть.
Этим пиршеством общенья
Я спасен из заключенья,
Получаю я сообщенья
И по многу раз на дню,
Отвечаю без сомненья,
Спорю, не согласный с мненьем,
И для фейсонаселенья
Свои песенки пою.
Зарождается здесь братство
И без пьянства и без блядства,
И поверх границ и наций,
И религий всех поверх,
Как еще нам всем собраться,
Чтоб при этом не ужраться?
Научил всех нас общаться
Общий друг наш Цукерберг.
И какая это мука,
День, что прожит без Фейсбука,
Без родного клавиш стука,
Без фейсбучных новостей?
Ты, фейсбучная подруга,
Попросилась стать мне другом?
Нет пока? Так что ж ты, сука,
Ещё ждешь? Вступай скорей!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
