Только в Боге успокаивается душа моя:
от Него спасение мое.
(Псалтирь 61:2)
Я так давно душой не пела,
Не упивалась тишиной,
В колодец сердца не глядела,
Не погружалась в Твой покой!
***
Я поняла, как не хватало
Мне этих сладостных минут.
Я словно долго-долго спала.
Я знаю, люди так живут!
***
Вернее не живут, а тлеют.
Не мерзнут, но и не горят.
Бегут или ползут, тупеют,
Не знают сами, что хотят!
***
Пытаются найти усладу
В земном, во внешнем, в мелочах.
Достигнув цели, понимают,
Что все прекрасно лишь в мечтах.
***
Когда ж сбывается желанье
И кажется, что счастье – вот!
Уходит вдруг очарованье
И ты опять в душе банкрот!
***
А потому, что не возможно
Душе без Бога сытой быть!
И потому она тревожна.
Ничто покой ей подарить
***
Не может: не богатство,
И не работа, красота.
Без Бога и свобода – рабство.
А жизнь – сплошная суета!
***
Ведь Он - один источник жизни,
Хозяин вечных, светлых благ!
Он знает даже наши мысли!
Пред Ним любой и нищ, и наг!
***
Он абсолютно Всемогущий!
Он – Сила вечного Добра!
Он – Всеблагой и Вездесущий!
В Нем нет ни тьмы, ни капли зла!
***
Он побеждает добротою,
Любовию сердца пленит!
Грехи смывает Своей Кровью
И чистоту, и Жизнь дарит!
***
И эта Жизнь не та, что прежде
Влачили вы тоской дыша!
Она уже полна надежды.
Уже не тело лишь, душа
***
Крылатая, живая
Едина с Богом во Христе!
Она уже достигла Рая
И Царства Божьего в себе!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Думаю, что вместо "ни" нужно поставить "не"
"И эта Жизнь ни та, что прежде"
Ставлю пятёрку. Благослови Вас Господь! Комментарий автора: Спасибо за исправление! Благослови вас Господь!
Семь изречений - Ионий Гедеревич “Очам невидимая битва –
На белом лике пот, как кровь,
Но горячей огня молитва,
Сильнее смерти к нам любовь!”
(Татьяна Буланчик).
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
